Ви знаходитесь тут:
- Веселокутська гімназія
- Протидія булінгу
- Поради учням і батькам
Як підтримати дітей. Поради.
1. Бути поруч: пам’ятайте, ми є головним джерелом підтримки для наших дітей. Тому відчуття нашої люблячої присутності – це найголовніший «термостат безпеки» для їхньої душі. Бути поруч – це про дотик і обійми, про співдіяльність і про казку разом – де б ми не були – у ліжку чи в бомбосховищі… Це про добрий погляд, це про уважність і любов… І теж про чутливість до того, коли дитина цього потребує, а коли вона хоче побути наодинці.
2. Бути прикладом: більшість способів давати собі раду з викликами передаються дітям через те, що вони дивляться і наслідують, як пораємося ми. Тож нам важливо бути свідомими цього. І ділитися, говорити з ними про те, що нам допомагає… І звісно це не означає, що ми маємо бути «ідеальним» прикладом – бо стійкість, це не про те, щоби ніколи не падати, а про те, щоби вставати знову і знову…
3. Спілкуватися: це так важливо для дітей, щоб ми допомагали їм розуміти, що відбувається і як нам вистояти у цій війні – на макро-рівні як народу, і на мікро-рівні як сім’ї. Це означає говорити з дітьми з повагою до їх внутрішньої мудрості, бажання і потреби розуміти. Це означає теж слухати, що говорять вони, і слухати те, про що вони мовчать… І відповідати – як можемо – бо не завжди ми знаємо відповіді і у цьому теж важливо бути чесними. Це не означає теж втішати дітей «псевдооптимістичними» сценаріями, бо ми свідомі, що дорога до Перемоги може бути довгою і на ній може бути багато болю і втрат. Але це означає передати їм віру, що з Правдою ми обов’язково і неминуче переможемо і наша країна буде вільною і щасливою!
4. Задіювати: ми не знаємо, наскільки довгими будуть ці випробування війни – але час життя безцінний – і ми маємо жити, що б не було - ми маємо Жити. І звісно, ми не можемо не слідкувати за новинами, але ми не потребуємо бути безперервно в новинах – треба зосередитися на корисній дії. Для дітей, звісно, ці дії дуже різні і залежать від того, де ви зараз: вдома, у бомбосховищі і т.д. – це і вчитися, і малювати, читати/слухати казки, гратися (у різні способи, і не лише в телефоні – є стільки стосункових ігор), допомагати по дому, молитися, робити добрі справи, займатися спортом і т.д. Корисна діяльність приносить добрий плід, вона зосереджує увагу і допомагає інтегрувати енергію стресу. І вона важлива не лише дітям, але й нам дорослим…
5. Відновлюватися: це випробування може бути тривале, а відтак брати чимало нашої енергії – а тому ми потребуватимемо часу на регулярне відновлення сил. І ми, і діти. А тому так важливо мати в режимі дня ті активності, які поповнюють сили – як заряджання телефону – коли стрес є більшим, заряджати треба частіше і мати додатковий «павербенк». Тож подбаймо, щоби у режимі дня дітей обов’язково були і сон, і добра їжа, і час на гру, на домашніх улюбленців, на рухову активність, і обов’язково щоденний дотик до чогось, що є Світлом (казки, історії, краса, сповнені світла люди і т.д.), і що нагадує їм у ці темні часи – що є Світло - правди, любові, мужності - і це Світло неминуче переможе, бо воно непереможне…
P.S. Дослідження кажуть, що діти, стикаючись з випробуваннями не обов’язково мають мати психологічні проблеми, а навпаки можуть демонструвати «посттравматичне зростання» - і це великою мірою залежатиме від підтримки дорослих. Вони можуть зростати у резилієнтності (психологічній стійкості), мудрості, вдячності, здатності будувати глибокі стосунки, знати, що у житті найголовніше… Тож нехай вони виростуть саме такими – наші діти!
Олег Романчук
від імені команд «Кола сім’ї», УІКПТ та ІПЗ УКУ
Як підлітку сформувати особисту думку
Під час статевого дозрівання дитина переживає не тільки фізичні зміни. У цьому віці в дитини не просто розвиваються навички мислення – цей процес протікає досить стрімко. Можливо, ваша дитина виявляла здібності до абстрактного мислення й раніше, але повною мірою вони розкриваються тільки в підлітковому віці.
Тепер вона здатна критично міркувати про такі поняття, як справедливість і рівність, а також бачити світ із точки зору іншої людини. Ці зміни в мисленні підлітків дають їм змогу краще розуміти суспільні тенденції, формуючи власну думку.
Бурхливий розвиток пізнавальних здібностей допомагає підлітку знайти відповіді на багато глибоких запитань. Ще декілька років тому ці питання не мали для нього сенсу, але зараз вони допомагають йому перетворитися з дитини на самостійного дорослого: «Хто я? У що я вірю? Ким я хочу стати і що для цього потрібно зробити?».
Допитливість розуму – одна з переваг підлітка. Дитина прагне дізнаватися більше в школі і за її межами. Ви можете здивуватися, наскільки підлітки, яких у школі вважають невмотивованими, цікавляться подіями у світі. Вони можуть неохоче вчити уроки, але кожного дня читати новинні сайти. Їхні шкільні оцінки не відображають рівня їх знань. Однак підліткам поки ще бракує зрілості, щоб мати максимальну користь зі своєї цікавості.
Підлітки часто є ідеалістами, думаючи, що здатні змінити світ. Незалежно від того, до якого покоління належать, підлітки дивляться на попереднє покоління й кажуть: «Вони все зіпсували. Я не збираюся бути таким, коли виросту». На жаль, тут уже йдеться не тільки про непокору підлітків. Наші діти й усі наступні покоління успадкують світ, у якому набагато більше небезпек, ніж у тому, де ми народилися.
Розгляньмо декілька способів мотивувати підлітка сформувати власну думку.
Серйозно ставтеся до його слів. Підліткові важливо знати, що ви його чуєте. Це не означає, що ви повинні в усьому з ним погоджуватися або робити все, що він просить. Але йому необхідно, щоб ви ставилися до нього з повагою, не вважали його думки безглуздими, розуміли його точку зору.
Дозволяйте підлітку виявляти наполегливість. Немає нічого більш пристрасного, ніж випадки, коли підліток відстоює свої переконання або точку зору. Проте підлітки бувають упертими. Життя поруч з фанатичною людиною не буває легким. Підлітки часто перегинають палицю, прагнучи самостійності, і водночас вони не впевнені у своїй думці. Підлітки все ще потребують вашого керівництва, але борються із цим. Їм потрібен час, щоб сформувати свою точку зору, і для цього вони протистоять чужим думкам. Тому вибачте своєму підлітку зайву різкість.
Не турбуйтеся, якщо підліток вважає вас дурнем. Процес дорослішання підлітка більше схожий на хитання маятника, ніж на рух уперед. Ви можете виявити, що ваш милий хлопчик, який раніше сприймав усі ваші слова на віру, тепер не погоджується з вами й постійно вас критикує. Підліток використовує всі свої навички критичного мислення, щоб сперечатися з вами. Це пов'язано з тим, що підлітки, на відміну від дітей, можуть порівнювати себе з іншими людьми – друзями, учителями, батьками. Це порівняння приводить їх до більш реалістичної самооцінки.
Обговорюйте з підлітком останні новини за вечерею. Розкажіть, що ви чули в останньому випуску новин, запитайте, що дитина думає з цього приводу. Підліток охочіше поділиться своїми думками, якщо відчує, що ви прислухаєтеся до його слів.
Розвиток дитини
ВЧИМО ДИТИНУ ДРУЖИТИ
Прості, але дієві правила для швидкої соціалізації дітей
• Практикуйте спілкування один-на-один. Дружіть з мамою дитини, з якою ваша дитина ходить в садок / грає в пісочниці. Запросіть у гості під приводом пограти разом / помалювати / попити чай з печивом / подивитися на котика. Ходіть з такою компанією в цирк / кіно / на морозиво / в театр. Так ваша дитина буде вчиться проводити час з ровесниками.
• Навчіть дитину ставити запитання для підтримки бесіди. Який колір тобі подобається? Який твій улюблений мультик? А у тебе є брат або сестра? І так далі. Уміння задавати такі питання полегшить дитині процес знайомства і зробить хорошим співрозмовником і слухачем.
• Допоможіть дитині знайти захоплення. Ваша дитина любить співати, танцювати чи малювати? Нехай співає в хорі, займається танцями, ходить в художню школу. Вона познайомиться там з дітьми, з якими її поєднує спільне захоплення.
• Якщо ваша дитина дуже сором'язлива, уважно спостерігайте за нею. З такою дитиною потрібно трохи довше практикувати мовні формулювання для конкретних соціальних ситуацій. Бажано в комфортній для неї обстановці.
• Будьте тим, що хочете бачити. Показуючи хороший приклад соціальної поведінки, ви, звичайно ж, служите дитині прикладом для наслідування: як вітати близьких друзів (рукостискання, поцілунок в щічку, міцні обійми), як підтримувати в складній ситуації, як цікавитися життям і планувати час разом.
• Пам'ятайте, що помилки дітей - результат соціальної незрілості. Не треба карати за помилки, просто розбирайте їх і приводьте приклади, як треба було б вчинити і що сказати в кожному конкретному випадку.
WOMO
Сім способів боротьби зі стресом, яким потрібно навчити дитину
Друга корисна навичка - це вміння висловлювати свої почуття. Тобто якщо злишся, потрібно сказати про це, можна потопати ногами, стиснути кулаки. Якщо прикро, можна заплакати. Коли страшно, можна за маму сховатися, взяти її за руку.
Третє непогане вміння - перемикатися на щось приємне. Якщо стресова ситуація затягнулася - знайдіть те, що може відволікти дитину. Це може бути гра, прогулянка в лісі, катання на атракціонах, якісь солодощі, спів. Разом з дитиною пошукайте такі відволікаючі моменти і активно використовуйте їх, коли потрібно переключитися.
Четверте - це вміння просити про допомогу. Якщо дитина не справляється сама зі стресовою ситуацією, дуже важливо, щоб вона вміла попросити кого-небудь про допомогу. Якщо вона загубилася в торговому центрі - може попросити когось із дорослих допомогти, якщо навалилося багато завдань в школі - можна підключити батьків, якщо просто дуже страшно йти до лікаря - прохання піти разом з нею дозволить відчувати підтримку і допомагає впоратися зі стресом.
П'ятий навик - здатність не зависати в емоціях, а спрямовувати енергію на дію. Як тільки виникла стресова ситуація, ви допомагаєте дитині усвідомити і висловити свої почуття. А потім разом з ним шукаєте шляхи виходу з цієї ситуації. Що нам потрібно зробити, щоб ця ситуація не була такою важкою? Виділяєте кілька кроків і починаєте втілювати.
Шосте - вміння розставляти пріоритети. Якщо стресова ситуація затягнулася і посилюється все новими і новими складнощами, то необхідно навчити дитину розставляти пріоритети. Якщо багато завдань в школі, плюс ще гуртки та секції, плюс сварка з найкращим другом, та ще й до бабусі обіцяв поїхати на вихідні, то стрес буде наростати як снігова куля. Вчимо дитину говорити: «Стоп!» А далі розставляти завдання за ступенем важливості і невідкладності. Тому що встигнути відразу все неможливо, і цей навик неодноразово стане в нагоді в дорослому житті.
Сьоме - програвати стресові ситуації заздалегідь. Якщо ви знаєте, що дитині доведеться зіткнутися зі стресом при поході до зубного, при адаптації в садку або школі. Такі ситуації добре б програвати заздалегідь. Разом з дитиною придумайте гру, в якій буде така ситуація, експериментуйте з варіантами поведінки, промовляйте почуття, які відчувають герої гри, запитаєте дитини, як можна допомогти героям впоратися з такою ситуацією. Все це зробить складну ситуацію не такою лякаючою, так як в грі дитина вже отримує навик подолання стресу в таких моментах.
Всі ці способи добре б опанувати і дорослим, так як складно навчити дитину тому, чого не вмієш сам. А мистецтво справлятися зі стресом додає нам впевненості в собі!
Четверухіна Ірина
Як батьки можуть вплинути на підвищення самооцінки дитини
Закінчи речення
Скільки б оточуючі не розповідали дитині про те, яка вона чудова, найважливішим є момент, коли дитина прийме їх думку і погодиться з тим, що вона дійсно має ряд переваг і заслуговує на повагу. Так що дана гра - хороший спосіб перевірити, що ж прийняла для себе ваша дитина і як це відбилося на її самоотношении.
Візьміть м'яч. Поясніть дитині правила гри: ви будете кидати їй м'яч і починати речення, а вона повинна кинути його назад, назвавши закінчення, яке прийшло їй на розум. Всі речення будуть стосуватися дитини. Одні і ті ж "початки" можуть прилітати до дитини кілька разів, але вигадані нею "закінчення" повинні відрізнятися. А тепер кидайте дитині м'яч зі словами: "Я вмію ...", "Я можу ...", "Я хочу навчитися ...". Кожен початок речення повторюйте кілька разів, щоб дитина усвідомила, як багато вона всього вміє, над чим зазвичай не замислювалася, але ж колись вона цього навчилася.
Скарбничка досягнень
Це дуже хороша гра, яка повинна перерости в звичку бачити і цінувати свої маленькі перемоги кожен день. Ви дійсно зможете досягти такої, здавалося б, глобальної мети, якщо будете систематично використовувати цей ігровий прийом. Надалі можна буде замінити його усним обговоренням своїх щоденних досягнень.
Отже, візьміть якусь картонну коробку або містку банку і разом з дитиною прикрасьте її так, як їй хотілося б, щоб виглядала скарбничка її головних цінностей - маленьких і великих власних успіхів в житті. Можливо, на поверхні цієї скарбнички з'являться малюнки, що відображають предмети, які якось пов'язані з поняттям "успіх", або це будуть просто симпатичні візерунки. Залиште вибір за хлопчиком або дівчинкою. Окремо приготуйте невеликі листочки паперу. А тепер введіть правило: коли дитина повертається додому, вона обов'язково має згадати і написати на цьому листочку якесь своє досягнення за сьогоднішній день. Так, на записочках будуть з'являтися фрази: "Добре прочитала вірш у дошки", "Намалювала відмінний малюнок на тему" Осінь "," Зробила подарунок бабусі, який їй дуже сподобався "," Все-таки змогла написати контрольну з математики на "п'ять" , хоча боялася "і багато інших. Ці записи кладуться в скарбничку досягнень. Важливо, щоб навіть у "найжахливші" дні дитина змогла знайти щось, що їй вдалося." Поповнення "скарбнички з часом саме по собі наповнює дітей гордістю і більшою впевненістю в своїх силах, особливо якщо батьки та інші члени сім'ї відносяться до її маленьких перемог з повагою (а не з висоти своїх років і досвіду).
До цієї скарбнички можна звертатися, коли дитині здається, що вона зустрілася з непереборними для неї труднощами, або в періоди, коли її критичний погляд спрямований на свої здібності і вона бачить себе невдахою. У такі періоди корисно згадати, що у вашої дитини є досвід подолання труднощів і досягнення успіху. Це допоможе їй налаштуватися на позитивний лад.
Не порівнюйте свою дитину з іншими дітьми
У сучасному розвиненому світі люди все ще не припиняють порівнювати себе з іншими людьми – за зовнішнім виглядом, рівнем освіти, успіхами на роботі, станом здоров'ям тощо. Коли порівняння стосується дітей, можна подумати, що їх оцінюють лише за діяльністю, не помічаючи в них живих людей. Досить часто можна почути фрази: «Чим займається ваша дитина?», «Що в неї добре виходить?» тощо. Дітей оцінюють так, ніби купують мобільний телефон або автомобіль. Батьки звикли так робити, бо порівняння – це частина людської природи.
Дорослі звикли порівнювати своїх дітей не тільки з чужими, а й із близькими родичами – двоюрідними братами, сестрами тощо. Від батьків часто можна почути розмови про те, хто з дітей вищий, у кого який колір волосся... Але якщо вашу дитину порівнюють з іншою дитиною, це не повинно вплинути на ваш підхід до виховання.
Що відбувається, коли ви порівнюєте дитину з однолітками?
Порівняння негативно позначається на зростанні й розвитку дитини. Негативний ефект від порівнянь відчувають і батьки. Вони починають думати: «Ми погані батьки», «Ми недостатньо робимо для своєї дитини» тощо.
недовіра в таких ситуаціях призводить до того, що батьки починають виховувати дітей за допомогою умовлянь;
невпевненість у собі, яку відчувають батьки в таких ситуаціях, знижує їхню самооцінку. Згодом це передається й дітям;
порівняння спричиняє погіршення взаємин між батьками й дитиною;
дитина росте в негативному середовищі, яке перешкоджає її розвитку.
Як уникнути порівнянь?
Завжди нагадуйте собі, що порівняння неминуче. Спілкуючись з іншими батьками, ви мимоволі порівнюватимете свою дитину з чужими дітьми. Але ви у змозі тримати дитину подалі від такого середовища й намагатися самим рідше вдаватися до порівнянь.
Порівняння й конкуренція – це певний спосіб життя. Не дозволяйте порівнянням міняти ваші звички й способи взаємин із дитиною.
Зосередьтеся на тому, чого ви вже досягли, що у вас добре виходить. Подумайте, як вам пощастило, що ви маєте таку дитину.
У кожної людини є певні слабкості. Не переймайтеся із цього приводу. Не варто зосереджуватися на недоліках, краще подумайте, які сильні сторони властиві вам і вашій дитині.
Пишайтеся своєю дитиною. Радійте кожному моменту, який ви проводите разом.
Ми чудово знаємо, що ніхто не досконалий. Але іноді усвідомлення власної недосконалості змушує нас засмучуватися. Усі батьки прагнуть, аби їхня дитина була найкращою у всьому. Але якщо у вас або вашої дитини щось виходить не досить довершено, – не біда. Учіться бути щасливими за будь-яких обставин і навчіть цього дитину. Намагайтеся вдосконалюватися в ролі батьків і краще розуміти свою дитину.
Усі батьки дотримуються власного стилю виховання. Тому немає сенсу порівнювати себе з іншими батьками. Навчитися виховувати дитину можна тільки на власному досвіді. А відтак радимо сприймати цей процес як подорож, а не змагання. Вам завжди буде замало того, що ви маєте, і ви завжди прагнутимете чогось більшого. Порівняння – це нескінченний процес, тому зберігайте позитивний настрій. Зрозумійте, що дитині цілком достатньо того, що вона вже має. Радійте цьому – і рано чи пізно ви навчитеся жити без порівнянь.
Розвиток дитини
https://www.facebook.com/groups/1319058984943819/posts/2443383909177982/?__cft__[0]=AZWqdaPCl4_byvFhfJxDYFOs91CVZqVwwbNBw4-bq49ay4QsJF2ugr1mrv0RnU_yCZha-LffZq0STSh5xoZKVYf7HUmGNyu8d_NfDnZrrmdUKeibfiVATMOSOrK-HSUl95qCMSagYWiOWt2eCsiT4rZDeMIBoKJhtDX81kwZOwjkAZW_5F2zuOXvyhevUqMIUO16W8S2r86YcLrXy5tzV_G2CFfn4k9b6YDv2hybdSa25A&__tn__=%2CO%2CP-R
Вчимо дитину вирішувати конфлікти
Прості, але дієві кроки для правильної поведінки в конфліктних ситуаціях. Можна змінити трохи питання, адаптувати їх до віку дитини, але загальний напрямок залишається однаковим для всіх вікових груп.
Розповідайте дитині про те, що завжди можна вирішити конфлікт мирним шляхом: «Я впевнена, що якщо ми подумаємо, то знайдемо спосіб, щоб всі отримали те, чого хочуть".
Допоможіть дитині розібратися з тим, що вона відчуває, визначте разом її емоції: «Ти виглядаєш незадоволеним. Я думаю, ти незадоволений, і при цьому ще тобі сумно і прикро, що ти не можеш приєднатися до гри ».
Ставте навідні запитання та визначте, чого дійсно дитина хоче: «Ти говориш, що твоєму другові краще піти. А мені здається, ти сердишся, що він взяв твою машинку ».
Поясніть дитині, який у іншої людини може бути погляд на те, що відбувається, і навчіть ставити себе на місце іншого. Запитайте: «Як ти думаєш, що відчуває інша людина, опинившись в такій ситуації?». Запропонуйте їй поцікавитися в іншого учасника конфлікту про його почуттях і як він бажає, щоб розвивалися події.
Разом проговоріть можливі рішення. Нехай запропонує свої варіанти.
Дайте дитині можливість вибрати кращий з тих, що ви визначили як можливі «мирні» рішення конфлікту, нехай зробить кроки для його реалізації. Побудьте поруч, поки дитина буде імплементувати обраний варіант, щоб у разі потреби прийти на допомогу.
Разом проговоріть можливі рішення. Нехай запропонує свої варіанти.
Дайте дитині можливість вибрати кращий з тих, що ви визначили як можливі «мирні» рішення конфлікту, нехай зробить кроки для його реалізації. Побудьте поруч, поки дитина буде імплементувати обраний варіант, щоб у разі потреби прийти на допомогу.
Виклики та рішення у вихованні дітей у цифрову епоху
Технологічний прогрес призвів до того, що сьогодні технології впливають на всі сфери нашого життя. Такому впливу піддаються не тільки дорослі, а й діти. Дуже скоро наші діти стануть молодими людьми, які з дитинства розбираються в технологіях. Це може принести їм користь. Однак, якщо зараз не навчити дітей правильно використовувати технології, у майбутньому шкоди від них може бути більше.
Розглянемо кілька важливих порад, які допоможуть вам правильно застосовувати технології в навчанні і вихованні дітей.
У чому полягають труднощі виховання дітей у цифрову епоху
У сучасному світі батьки стикаються з безліччю труднощів, коли виховують дітей серед такого розмаїття технологій.
Переваги цифрових технологій очевидні, але разом з тим ми недостатньо підготовлені для того, щоб впоратися з їх недоліками. Тому, застосовуючи технології в навчанні дітей, ми піддаємо їх ризику.
Обмеження часу за екраном - це проблема не тільки дітей, а й дорослих. Не дивуйтеся, якщо ви будете обмежувати час дитини за комп'ютером, а вона відповість вам, щоб ви й самі менше сиділи за монітором.
Сьогодні кібербулінг стає все більш поширеним явищем. Але, на жаль, ми досі не знаємо, як захистити від нього дітей. Найчастіше в таких випадках батьки змушують дитину видалити сторінку в соціальній мережі. Однак це не гарантує вирішення проблеми.
Тенденція ставити і збирати «лайки» під фотографіями і постами може викликати у дітей емоційну залежність. Вона може вийти з-під контролю, якщо не звертати на це уваги.
Інтернет настільки переповнений інформацією, що іноді буває важко контролювати, який контент переглядає дитина. Досить кількох кліків миші, щоб дитина потрапила на сайт непристойного змісту.
Як ефективно виховувати дитину в цифровому світі
Розглянемо кілька порад, які допоможуть вам виховувати дитину в епоху цифрових технологій.
1. Більше часу проводьте всією сім'єю і розумно скорочуйте час за екраном.
Більшість занять за комп'ютером будуть сприяти загальному розвитку дитини. Переконайтеся, що ви встановили розумні обмеження у використанні гаджетів для своїх дітей. Компенсуйте цей час сімейними заняттями, іграми, читанням тощо. Це буде сприяти загальному розвитку дитини.
2. Плануйте перегляд телебачення та інтернет-сайтів для всієї родини
У повсякденному житті важливо дотримуватися балансу між усіма видами діяльності. Навіть якщо трохи збільшити час на перегляд телевізора або інтернет-серфінг, у вас може не залишитися часу на інші важливі справи.
3. Стати хорошим прикладом для наслідування
Діти краще засвоюють урок із вчинків батьків, ніж з їх слів. Батьки - це перші вчителі в житті дитини, тому переконайтеся, що ви є хорошим прикладом для наслідування для своєї дитини. Обмежте для себе використання соціальних мереж - це дуже ефективний метод, якщо ви хочете, щоб ваша дитина вчинила так само.
4. Ніколи не користуйтеся телефоном, щоб заспокоїти дитину
Останнім часом батьки часто дають дитині смартфон, щоб заспокоїти її. Якщо дитина впадає в істерику або виходить з-під контролю, батьки включають їй мультфільм або гру на смартфоні. Однак в довгостроковій перспективі це може стати проблемою.
5. Спілкуйтеся з дитиною
Регулярне живе спілкування з дитиною допомагає батькам краще розуміти її. Також живе спілкування допомагає дитині розвивати мовні навички.
6. Створіть удома зону, вільну від гаджетів
Якщо ви домовитеся з сім'єю не використовувати гаджети в певних місцях будинку або в певних ситуаціях (наприклад, під час прийому їжі, сімейних зустрічей тощо) - це допоможе обмежити час, проведений за екраном. Почніть з того, що вимикайте телевізор і відкладайте в бік смартфони під час їжі або сімейного спілкування. Це допоможе дітям і батькам не відволікатися від прийому їжі або бесід. Можливо, ви помічали, що іноді діти навіть не пам'ятають, що їли на вечерю, тому що були занадто захоплені листуванням у соціальних мережах або переглядом телепрограми.
7. Співпрацюйте зі шкільними вчителями дитини
Батьки і вчителі повинні співпрацювати, щоб навчити дитину відповідально використовувати цифрові технології. Багато шкіл сьогодні використовують різні методи онлайн-навчання. Батьки повинні підтримувати вчителів у використанні таких методів і використовувати їх вдома, при цьому контролюючи дітей належним чином.
Як контролювати дітей у цифрову епоху
Виховання дітей у цифрову епоху може виявитися непростим завданням, але немає нічого неможливого. Розглянемо кілька порад, як ви можете контролювати дитину у використанні цифрових технологій.
Переконайтеся, що ви використовуєте налаштування, які обмежують доступ дитини до контенту, що не прийнятний для неї за віком.
Вкрай важливо пояснити дитині, наскільки небезпечні інтернет-шахрайство або ситуації, коли хтось пише їм повідомлення сексуального характеру.
Постарайтеся не бути занадто різкими з дітьми. Діти неминуче роблять помилки, використовуючи соціальні мережі. Батьки повинні тактовно поводитися в таких ситуаціях і намагатися перетворити такі помилки на урок для дітей.
У разі кібербулінгу або інших серйозних ситуацій можуть знадобитися рішучі дії. Слідкуйте за історією браузера дитини і її поведінкою. Якщо буде потрібно, зверніться за професійною допомогою.
Розвиток дитини
ЯК ДОПОМОГТИ ДИТИНІ ВСТАНОВИТИ КОНТАКТ З ВЛАСНИМИ ПОЧУТТЯМИ
Як часто в житті ми стикаємося з людьми, яким важко говорити про свої почуття. Що вже там говорити, навіть ідентифікувати їх буває непросто.
«А що ж я зараз відчуваю?»
«Що відбувається зі мною в даний момент?»
Відповіді на ці питання для багатьох можуть бути зовсім не очевидними і можуть навіть поставити в глухий кут.
Контакт з почуттями закладається в дитинстві, і в цей період дуже важливо, щоб батьки прислухалися до своєї дитини, до того, що вона відчуває. Необхідно створити міцний фундамент для розвитку чуттєвої сфери.
1.Наприклад, дитина впала, забила коліно і плаче. Їй боляче. У цій ситуації дитина може почути від дорослих:
«Ну що ти плачеш? Ти несильно вдарився, не так уже й тобі боляче. Давай-но швидко піднімайся ».
Неважливо, сильний біль відчуває дитина чи ні, вона в будь-якому випадку фізично його відчуває. У цей момент важливо, щоб значимий дорослий приєднався до дитини і промовив з нею її почуття:
«Я бачу, що тобі боляче. Розумію, що ти засмутилася через це. Будь-якому було б неприємно в такій ситуації. Я поруч, я з тобою, давай зараз потремо коліно, воно швидше пройде ».
У разі, коли приєднання не відбувається, і дитина чує, що відчуває якісь «неправильні» почуття, то контакт зі своїм тілом в цей момент втрачається. «Начебто я відчуваю, що мені боляче, а значимий для мене дорослий говорить, що це не так. Виходить, що я не маю право зараз відчувати це почуття ».
У цей момент у дитини з'являються дуже змішані відчуття з цього приводу, і їй стає складно розбиратися в своїх емоційних переживаннях /
2. Інший приклад: дитина бачить, що мама чимось засмучена. Нехай навіть вона не проявляє сильну емоційну реакцію при цьому. Вона всередині все одно відловлює себе на розумінні, що мамі зараз погано. І в цей момент їй важливо звірити свої відчуття. Вона підходить до мами і запитує:
«Мамочка, тобі сумно? Ти засмучена?"
Часто батьки не хочуть турбувати дітей, це інстинктивне бажання вберегти їх від «непотрібних» переживань. Це нормальне і зрозуміле прагнення. У цьому випадку дитина може почути у відповідь:
«Ні, я не засмучена. З мамою все добре. Іди пограй у себе в кімнаті ».
Що ж при цьому відбувається? Дитина внутрішньо відчуває, що мама чимось засмучена. При цьому отримує зворотний зв'язок, що з мамою все добре. Дитина думає: «Значить, я невірно відчуваю, адже мама завжди права. І якщо вона каже, що не засмучена - значить так і є ».
Відбувається внутрішній конфлікт почуттів. Подібні протиріччя можуть сприяти тому, що в дорослому житті людині буде важко розпізнавати свої почуття і емоційні стани. А також буде важко «зчитувати» і розуміти почуття інших людей.
З іншого боку, можна дати дитині зворотний зв'язок, який допоможе зрозуміти, що її почуття мають місце бути, і з ними усе гаразд:
«Як же ти все у мене помічаєш. Я дійсно трохи засмучена через телефонну розмову. Мені потрібно кілька хвилин прийти в себе. І мені стало б набагато краще, якби ти мене обійняла зараз ».
Дитина отримує інформацію, що її почуття «правильні». Також вона розуміє, що може допомогти іншій людині впоратися з неприємним станом. Дитина починає усвідомлювати важливість підтримки. Це цінний досвід для неї і гарна підмога для емпатичного спілкування в майбутньому.
3. Дитина за вечерею нічого не з'їла і при цьому каже:
"Я наїлася. Дозвольте я піду?"
У відповідь часто можна почути приблизно таке:
«Ні, ти не наїлася. Подивися, ти ж нічого не з'їла. Ти зараз вийдеш з-за столу голодною ».
Знову-таки, занепокоєння батьків природнє, і зрозуміле бажання, щоб дитина була сита і сповнена енергії. Разом з тим ситуація більш глибока, ніж може здатися на перший погляд.
Варто зазначити, що у дітей бувають різні періоди: в один день вони можуть багато і часто їсти - це нормально. А в інший день, вони будуть їсти мало - і це теж нормально.
У дитинстві добре розвинена система взаємозв'язків зі своїм тілом, і важливо не порушити цього контакту. Коли ми говоримо дитині на її відчуття ситості: «Ні. Ти голодна, треба ще поїсти », ми починаємо розривати цей зв'язок. Кінестетичний канал починає придушуватися.
Батьки для дитини - це найбільш значимі люди. У ранньому віці діти беззастережно довіряють тому, що їм говорять батьки, саме тому так важливо підбирати слова, які ми озвучуємо дитині.
В майбутньому ми можемо побачити таку втрату контакту з собою, наприклад, в частому переїданні. Людина не може відчути вчасно стан насичення.
4. Дитина з мамою після басейну йдуть погрітися в сауну. Дитина через якийсь час говорить:
«Я зігрівся, можна я вийду?»
Дорослий може відповісти:
«Ти ще не зігрівся. Давай ще 5 хвилин посидимо, ось тоді ти зігрієшся».
В даному випадку дитина зчитує інформацію, що її індикатор почуттів не працює належним чином. Те, що вона внутрішньо відчуває, не збігається з тим, що говорить значимий дорослий.
Замальовки ситуацій показують, наскільки важливо з самого дитинства прислухатися до того, що відчуває дитина. Важливо дозволити їй висловлювати свої почуття, і дозволити цим почуттям відрізнятися від наших уявлень про те, як має бути. Дітям необхідно встановлювати контакт з собою, зі своїми почуттями, і дорослі можуть їм в цьому допомогти.
Розвинена чуттєва сфера стане запорукою гарного контакту з самим собою і з оточуючими людьми.
helpingpractices
Ольга Маргієва
ЗНЕЦІНЕННЯ - ВИД ПСИХОЛОГІЧНОГО НАСИЛЛЯ
"Мамо, я сама зможу!", - головна фраза трирічної дитини. А у відповідь: "Що ти там можеш, ти ще дитина мала!". Або на майданчику малюк упав, а батьки реагують: "Ну чого ти плачеш, всі падають, нічого страшного!". Чи приходить до мами донька, щоб розповісти, що вперше закохалася, а вона їй: "Закохалася? Ха-ха! Тобі про навчання думати треба, а не про хлопців, йди уроки вчи! Ти ба, закохалася вона!"... Ось це "не важливо" та "нічого страшного" - ця нездатність або не бажання дорослого побачити і порахуватися з реальною маленькою людиною, і є знеціненням. У цих випадках маленька дитина не отримує дуже важливого знання, яке формує не тільки відчуття безпеки, а й почуття власної гідності і адекватну самооцінку. Те, що важливе для неї, те, що є її частиною, - сприймається як щось безглузде, дурне, недоречне зі сторони її батьків.
Як почувається дитина, коли її почуття знецінються батьками?
- мене не зрозуміли
- я присоромлена
- я відчуваю себе приниженою
- я не маю права на (негативні) емоції та почуття
- я більше не довіряю
- зі мною щось не так
- я погана
- мої почуття не важливі
- батькам байдуже до мене...
Знецінення - вид психологічного насилля, що порушує розвиток базової безпеки у дитини, та не враховує її почуттів. У дорослому житті такі люди мають такі складнощі, як :
- важко відрізнити хороше від поганого
- важко відстоювати власну думку
- постійні сумніви у своєму праві бути почутою і поміченою, відчувати
- знижена самооцінка та самоцінність
- "звичка" терпіти та не звертатися за допомогою
- психосоматичні захворювання
- частіше стає жертвою насилля
- невміння відстоювати власні кордони.
Співпереживати - значить переживати разом з дитиною, розділяти її переживання, розуміти її і співчувати. А в першу чергу - це запитати себе: «А що зараз з нею відбувається?», «Чим я можу допомогти їй?».
Почуття, які переживає дитина, справжнісінькі. Це дорослим проблема може здаватися незначною, а для малюка це важливо! Навчіться приймати почуття дитини. Не відштовхувати, не знецінювати, не висміювати. Дуже добре, якщо ви самі вільно проявляєте почуття, не соромитеся їх, не приховуєте, називаєте їх (почуття) малюкові. Щоб прийняти почуття дитини (злість, страх, біль, образу, відразу і т.д.), потрібно приймати почуття кожної людини - рідних, друзів, колег, людей на вулиці. Кожен має право відчувати так, як він хоче. І якщо ви відчуваєте по-іншому - це ваше право, але це не означає, що істина на вашому боці .
Якщо дитина чимось з вами поділилася, ніколи та за жодних обставин не використовуйте це проти неї! Кредит вашої довіри буде миттєво вичерпаний.
Поважайте особистість дитини. Пам'ятайте, що вона може мати іншу думку, яка відрізнятиметься від вашої!
Якщо у дитини з батьками сформований теплий емоційний контакт, якщо вона ділиться проблемами, які виникають, з татом і мамою, знаючи, що може розраховувати на підтримку та прийняття, то кризовий період пройде досить спокійно. Якщо батьки знецінюють почуття дитини, вони залишають її
сам на сам зі своєю бідою. Батьки не повинні тиснути на дітей, поважайте їх почуття та унікальну адаптивність до зовнішніх факторів, замість того, щоб нав*язувати їм свої сподівання. Любіть дітей безумовно!
@Дария Полякова
Сором, відчуття провини, самотності, неспроможності — це можливі наслідки тривалого стресу. Початок навчального року може посилювати ці стани, і зараз діти особливо потребуватимуть нашої підтримки.
Психологиня Світлана Ройз радить насамперед створити для дітей простір безпеки та близькості поруч із дорослими. Турбуватися про їхню самооцінку, емоційний стан і бути готовими повсякчас підтримати
Коментарi
ДогориДата останньої зміни 15 Квітня 2024
Дизайн та розробка Dialog WebDesign GmbH
За підтримки EDUkIT & Study Planner
| Цей сайт — безкоштовний!