1. 

Дитячий булінг, хто того не знає…Сміються всі, а плаче лиш один,Бо в нього кожен камінець кидає.Такого не буває і в тварин.Це дуже підло, хай це кожен знаєІ береже для доброти слівце.Така жорстокість серце роз’їдаєІ в першу чергу тих, хто робить це.

https://www.facebook.com/groups/1319058984943819/posts/2234290610087314/?__cft__[0]=AZWDsruzxfFZGOzPxqi2UZozzczou05PcYH0nnXHAghJPM6erS1cSyCYD_abpjTO0cCrPRl0OWaJ0yrK8oz13dhj2vAMTHr3GRirIL_wMion-ZarrwmzXu2m9o8pYm_3l8IYQawdEYrfaAXhlVJ6qLAh&__tn__=%2CO%2CP-R

Булінг- це страшна хвороба ХХІ століття.З 16 по 20 вересня у Веселокутському НВК проходив ряд заходів, які були спрямовані на згуртування учнівського колективу. Діти з радістю брали участь у виховних годинах, тренінгах. Разом створили відео " Профілактика булінгу у школі".Ми повинні вчити наших дітей безпеки. Якщо раптом склались негативні обставини, то дитина чітко повинна розуміти як діяти. Учні Веселокутського НВК вивчили міжнародний знак допомоги і хочуть поділитися цими знаннями з усіма.Міжнародний знак “допоможи мені” – це стриманий сигнал, який ми можемо надіслати комусь із знайомих, або зовсім незнайомій людині. Він повідомляє вам, що хтось є жертвою насильства. Однак, не можна встати і голосно кричати про допомогу. Цей знак був створений, як тихий заклик про допомогу.Ми знаємо, що коли трапляється біда, треба кричати, звуковими, або світловими променями створювати SOS. Але є моменти коли твій кривдник поруч і ти не можеш втекти чи кричати. Що ж робити тоді? Тоді на допомогу прийде тихий заклик.

Три правила для свідків булінгу

Якщо ви стали очевидцем кібербулінгу, існує три типи правильної поведінки: 1) виступити проти булера (дати йому зрозуміти, що такі його дії оцінюються вами негативно); 2) підтримати жертву (особисто чи в публічному віртуальному просторі висловити думку про те, що кібербулінг – це погано. Цим Ви надаєте емоційну підтримку, так необхідну жертві); 3) повідомити дорослим про факт некоректної поведінки в кіберпросторі.

Чотири правила для батьків

1. Спокій і впевненість. Важливо, щоб ці профілактичні дії з впровадження правил, або дії допомоги у випадку нападів батьки робили спокійно і впевнено, даючи дітям позитивний емоційний ресурс захищеності, підтримки. У розмовах між дорослими є місце сумнівам, суперечкам, невизначеності і непевності. Дітям, психіка яких іще не здатна опановувати надмірну складність життя, потрібно забезпечувати відчуття стабільності. Впевненість дорослого у здатності подолати негаразди – одна з тих речей, яка сигналізує дитині про безпечність її життєвого світу.

2. Спільно з іншими батьками. Своє хвилювання і тривогу можна обговорювати з іншими дорослими, наприклад, іншими батьками, діти яких були жертвами булінгу (програма дій школи може включати організацію таких зустрічей).

3. Однодумці в закладі освіти. Варто також поставити до відома педагогів, поінформувати про наявність проблеми, адже це дозволить їм більш уважно і цілеспрямовано відстежувати ситуації традиційного булінгу, поєднання якого з кібербулінгом є особливо небезпечним. Якщо хтось із батьків приніс до школи роздруківку негативних повідомлень, отриманих дитиною, варто провести тематичні батьківські збори, щоб обговорити проблему.

4. Разом з дитиною. Не потрібно створювати дитині ілюзію легкості подолання проблеми, адже насправді це може бути нелегко, потребуватиме зусиль. Якщо ви просто будете казати «це легко», а дитина відчуває, що це їй настільки важко, що практично неможливо, наголос на легкості не допомагає. Потрібно казати, що разом це буде легше, адже об’єднання зусиль буде робити це завдання посильним.

П’ять корисних правил протидії кібербулінгу, з якими потрібно познайомити дітей

1) Не поспішай Не поспішай, не виплескуй свій негатив у кіберпростір. Важливо домовитись із дитиною, щоб вона не відповідала на вразливі повідомлення до того, як порадиться з дорослими. Старшим дітям запропонуйте правило: перед тим, як писати і відправляти повідомлення, потрібно заспокоїтись, притишити роздратування, злість, образу, гнів. Емоції – погані порадники, вони минають, а написане і відправлене в Інтернет продовжує нести і помножувати негатив уже без Вашої волі і контролю. Здійняті одним негативним «постом» (повідомленням) хвилі можуть призвести до зовсім неочікуваних трагічних наслідків, які буває дуже важко виправити, а інколи і не можливо. Тому конфлікти і незгоди з найменшими витратами вирішуються особисто, «в реалі», без залучення кібертехнологій. 2) Будуй свою репутацію Будуй власну онлайн-репутацію, не провокуйся ілюзією анонімності. Інтернет – це особливе середовище із своїми правилами поведінки - «нетикетом» (новоутворення від англ. net –мережа і «етикет»). Хоча кіберпростір і надає додаткові можливості відчути свободу і розкутість завдяки анонімності, дитині потрібно роз’яснити, що існують способи довідатись, хто саме відправив повідомлення, хто стоїть за певним ніком (анонімним псевдонімом). І якщо некоректні дії у віртуальному просторі призводять до реальної шкоди – від анонімності залишається лише ілюзія: все тайне стає явним. У віртуальному просторі, як і в реальному, діє золоте правило: стався і дій стосовно інших так, як хотів би, щоб ставились до тебе. Крім того, Інтернет фіксує історію, яка складається із публічних дій учасників і визначає його онлайн-репутацію – накопичений образ особистості в очах інших учасників: заплямувати її легко, виправити – важко. 3) Поважай факти Зберігати підтвердження факту нападів. Потрібно роз’яснити дитині: якщо її неприємно вразило якесь повідомлення чи картинка на сайті (фото, відео, будь що), правильна реакція – вимкнути екран (щоб зупинити негативний вплив, але не комп’ютер!) і негайно звернутись до батьків за порадою. Старші діти можуть зберегти чи роздрукувати сторінку самостійно, щоб порадитись з батьками в зручний час. 4) Ігноруй з розумом Часто можна почути думки накшталт «найефективніша боротьба з тролінгом – ігнор», «не годуйте тролів, вони харчуються вашими емоціями». Це доречна позиція, проте її не можна і переоцінювати. Найкраще зберігати продуманий баланс, розуміючи діапазон ефективності і доречні межі кожного із способів реагування на проблему. Що ігнорувати? Доречно ігнорувати поодинокий негатив. Одноразові образливі повідомлення найкраще ігнорувати, часто в результаті цього кібербулінг на початковій стадії і зупиняється. Якщо ж реагувати на негативні коментарі, комунікація продовжується. Коли ігнорувати не варто? Не дивлячись на те, що відправник Вам не відомий, якщо листи систематично містять загрози життю і здоров’ю, або порнографічні сюжети, то варто поставити до відома телефонного або Інтернетпровайдера, інспектора місцевого відділку міліції із роботи з неповнолітніми (для цього й важливо копіювати повідомлення із загрозами). Якщо образлива інформація розміщена на сайті, варто зробити запит адміністратору щодо видалення цієї інформації. У цьому можуть допомогти дорослі. 5) Можливе тимчасове блокування Програми, що забезпечують миттєвий обмін повідомленнями, мають можливість тимчасового відключення, можна заблокувати отримання повідомлень з певних адрес, навіть змінити телефонний номер. Пауза в спілкуванні руйнує взаємопідсилювані автоматизми кібербулінгу, особливо якщо він мотивований втечею булерів від нудьги і не супроводжується булінгом у реальному житті.

Перелік ігор «10 веселинок»

Зупинка і регуляція темпу рухів (тренують увагу і процес гальмування) 1. «Червоний-зелений». Діти рухаються, коли горить зелене світло і зупиняються, коли світло червоне. Не можна навіть поворухнутися на червоне.

2. «Застиглий танець». Коли музика зупиняється, діти мають негайно завмерти.

3. «Кольорові рухи». Треба пояснити дітям, що вони можуть вільно ходити по кімнаті. Але швидкість руху буде залежати від того, якого кольору листок ви показуєте. Зелений колір означає – швидкий рух, жовтий – звичайний крок, блакитний – уповільнені кроки, червоний – зупинка. Пробуйте тренувати різні рухові навички – біг на місці, марширування, плигання і т.п. Ігри з ведучим (тренують увагу і підпорядкування командам)

4. «Галас-тихо». Діти виконують якісь дії або голосно, або тихо. Наприклад, стукають тихенько ногами по підлозі. Ведучий дає команду: «Галас!». Діти негайно починають стукати голосніше (але так, щоб чути наступну команду). Потім ведучий командує «Тихо!» і діти мають негайно припинити стук. Діти можуть також аплодувати або якісь інші прості дії.

5. «Повторинці». Ведучий виконує різні дії, а діти мають точно повторювати їх у правильній послідовності.

6. «Повтори ритм» (повтори ритм). Ведучий створює хлопками певний зразок. Діти слухають і повторюють.

7. «Тіломікс» (змішуються частини тіла). Ведучий вказує частину тіла, яку треба торкнутися. Наприклад, називає «лоб» і торкається свого лоба. Всі діти мають теж торкнутися свого лоба. Етап «правило»: ведучий каже «правило» і створює правило заміни для початку гри в мікс. Це відбувається так: ведучий називає одну частину тіла, а торкається іншої, треба запам’ятати цю зміну назви дії і надалі виконувати саме так. Наприклад, говорить «вухо», а торкається носа. Значить у грі, коли ведучий скаже «вухо» треба буде торкнутися саме носа, а не вуха. Потім починається основний етап гри. Ведучий дає команди, а всі виконують. Це можуть бути поодинокі команди в різному темпі, а можуть бути ланцюжки для ускладнення гри. Наприклад «лоб, вухо, плече». Значить, торкнутися треба «лоба, носа, плеча». Продовжуючи практикуватися в таких змінах, можна добавляти інші правила змішування частин тіла. Ігри на дозволи і вагу слова (тренують увагу, підпорядкування і визнання важливості окремого слова)

8. «Мам, можна». Одна дитина стає ведучим, а решта питають «Мама, можна я ..візьму …(щось)? Або «Мама, можна я … зроблю крок, підстрибну, оббіжу навколо», та інші питання, які діти самі придумують. Ведучий дозволяє або не дозволяє зробити запитувану дію.

9. «На старт, готуйся, крутись». Ведучий каже «На старт, готуйся, крутись» і всі мають обернутися навколо себе. Якщо ведучий каже «На старт, готуйся, скачи» - ніхто не має рухатися. «На старт, готуйся, обернись» - ніхто не рухається. «На старт, готуйся, крутись» - всі знову обертаються. Можна змінювати слова, як бажаєте. Мета полягає в тому, що діти чекають, щоб рухатися тільки на певне слово, коли воно буде сказане.

10. «Симон сказав» – Діти мають виконувати команди тільки якщо ведучий перед командою каже «Симон сказав (дія)…» Наприклад, якщо ведучий каже «Симон сказав торкніться свого носа», то всі діти торкаються свого носа. А якщо ведучий каже «Торкніться свого носа» то ніхто не торкається, бо не прозвучала фраза «Симон сказав..».

Насильство - це страшний злочин, який ніколи не можна виправдати ніякими словами.

Коментарi